Для батьків

ДЕНЬ  МАТЕРІ !!!!!!!!

Червоноградська загальноосвітня школа I – III ступенів №6

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ НА ТЕМУ:

„Дитина та її    права”

Підготувала: кл. керівник 8-A класу

                                                             Гевко М.П.

Мета. Ознайомити батьків з основними положення­ми Конвенції про права дитини.

Обладнання. Конвенція про права дитини; Конститу­ція України; газетні та журнальні статті; вислови:

«Сьогодні діти - завтра народ.»

«Легше любити весь світ, ніж одну дитину»

(В. Сухомлинський).

«Кожна дитина має право на увагу, на ласку, на похва­лу»

(Є.Аркін).

«Діти - живі квіти землі»

(М. Горький).

«Що більше у дитини волі, то менше необхідності у по­караннях. Що більше похвали, то менше покарань»

(Я. Корчак).

Хід бесіди

Вступне слово вчителя.

16 липня 1990 року назавжди залишиться в історії ук­раїнського народу великим і пам'ятним днем. Україна здо­була волю і незалежність. Перед усім світом постала дер­жава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, з своїми символами, мовою, чесними, працьо­витими, миролюбними людьми - українським народом.

За 16 років існування суверенної України значно зріс авторитет нашої держави на міжнародній арені. Про це свідчить вступ України до Ради Європи, інтенсивний і плідний діалог з такими поважними міжнародними орган­ізаціями як Європейський Союз, Північноатлантична Асам­блея, Центрально - Європейська Ініціатива, а також двос­торонні зв'язки з багатьма державами.

Важливим документом, який був схвалений Генераль­ною Асамблеєю 20 листопада 1989 року, стала Конвенція про права дитини, ратифікована Верховною Радою Украї­ни 27 лютого 1991 року.

Сьогодні ми ознайомимося з основними принципами цього важливого документа і обговоримо ряд суттєвих пи­тань, що стосуються дітей. Найперше, що ж таке Конвен­ція? Конвенція - це угода, договір між державами з якого-небудь питання. А ратифікувати - означає затверджувати міжнародний договір.

Отже, 27 лютого 1991 року Верховна Рада України зат­вердила Конвенцію про права дитини, проголошену 20 ли­стопада 1989 року Генасамблеєю ООН. Проголошення і схвалення цього важливого документа свідчить про те, що держави-учасниці дбають про своє майбутнє, готові вжити необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації, зобов'язуються забезпечити ди­тині такий захист і піклування, які є необхідними для її бла­гополуччя.

Про що ж говориться у цьому документі? Перед вами - текст Конвенції. У статті б сказано, що кожна дитина має невід'ємне право на життя. Текст цієї статті близький до ст. 27 Конституції України, в якій сказано, що кожна люди­на має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути сва­вільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати права людини. В Конвенції держави-учасниці зобов'я­зуються забезпечити виживання і здоровий розвиток ди­тини. Зерніть увагу на ст. 7., де говориться, що дитина має право не розлучатися зі своїми батьками. Всупереч їхньо­му бажанню, за винятком випадків, коли компетентні орга­ни, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосо­ваних закону і проце­дур, що таке розлучен­ня потрібне в інтересах дитини... Держави-учас­ниці забезпечують ди­тині, здатній сформу­лювати свої власні по­гляди, право вільно висловлювати ці погля­ди з усіх питань, які тор­каються дитини, причо­му поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості.

А тепер поглянемо, чи завжди так у нашому житті. Буває, що батьки розлуча­ються, ніхто з них не рахується з думкою дитини щодо того, з ким вона хоче бути, кожен старається зробити так, як йому вигідно, а від цього страждають діти, які часто втіка­ють від одного з батьків до іншого, до бабусь і дідусів, а то й опиняються на вулиці.

Напевне, кожен з вас читав лист «Вустами немовля­ти», надрукований в газеті «Порадниця», в якому дівчина п'ятикласниця виливає біль своєї душі, просить допомоги. А суть в тому, що мати хоче розлучитися з батьком, який зраджує їй. Дівчинка любить своїх батьків, але робить вис­новок: «Якщо ми житимемо без тата, у нас у сім'ї буде спокій».

Або ще один випадок. Дівчинка кинулася з даху багато­поверхового будинку, в якому оселився її батько з новою сім'єю, залишивши їх з мамою та братиком без шматка хліба.

А скільки ми зустрічаємо випадків, коли матері чи бать­ки відмовляються від своїх дітей, залишаючи їх напризво­ляще. Напрошуються слова:

Чи я українець? Чи я окраянець?

З якого я краю і чий я окраєць?

Якої хлібини я крихта солона?

Якій нелюдинці я виходець з лона?

Яка мене мати на світ породила?

Без роду, без імені в люди пустила?

Лежав і мовчав я під небом високим,

І в небі відлунням пливли її кроки.

Світи оніміли у мить безнадії.

Матусю! Шевченкові плачуть Марії.

Всі покритки й наймички горді синами,

Ой, чули б Ви, мамо, як кликав я мами...

І нині я кличу: «Знайдися, Матусю!

За те, що вродила, тобі поклонюся!»

У Конвенції також сказано, що батьки несуть однакову відповідальність .за виховання і розвиток дитини. Але ди­тина, яка тимчасово або постійно позбавлена свого сімей­ного оточення, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці, які визнають і дозволяють існування системи всиновлення, забезпечу­ють, щоб першочергово враховувалися інтереси дитини.

Та вдумаймося у слова відомого вченого Рубінштейна: «Найдорожчі і найкращі люди в дитини - це батьки. Потреба у батьківській любові не тільки найміцніша із всіх людських потреб, а й найдовша».

Усі ми знаємо, що смертність в Україні перевищує на­роджуваність. Але, можливо, не всі знають про те, що Ук­раїна є своєрідним «рекордсменом» щодо дитячої смерт­ності. За останні роки, як зауважи­ла доктор медичних наук Ніна Марковська, вроджені вади, хво­роби органів дихання та інші зах­ворювання виривають із життя від семи до тридцяти відсотків ма­люків.

У статті 24 Конвенції сказано, що держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я і засо­бами лікування хвороб та віднов­лення здоров'я. Держави-учасниці вживають необхідних заходів для забезпечення необхідної медич­ної допомоги та охорони здоров'я всіх дітей.

- А чи серйозно відноситеся ви до періодичних медичних оглядів дітей?

-        Чи приділяєте належну увагу режиму дня і харчуван­ня своєї дитини?

-        Як реагуєте на шкідливі звички дітей    куріння, вжи­вання алкоголю? Чи знаєте про те,   що за даними Все­світньої організації охорони здоров'я,   куріння - це причи­на 20% смертей, а 0,25 л горілки для 12-13-річних дітей є уже смертельною дозою.

У статті 33 Конвенції сказано, що держави-учасниці вжи­вають всіх необхідних заходів, включаючи адміністративні, законодавчі й соціальні, а також заходи в галузі освіти з тим, щоб захистити дітей від вживання наркотичних засобів і психотропних речовин. Ми з вами знаємо, що в Україні заборонено продаж тютюнових виробів дітям. Але дуже часто на місцях ми бачимо зовсім іншу картину. Виникає запитання: чому ми, дорослі, стоїмо осторонь цього? Ми завжди звикли в усьому звинувачувати державу. Так, сьо­годні Україна й справді у великій скруті. Проте і на місцях, не чекаючи допомоги держави, можна також багато зро­бити. Відрадно, що ви серйозно віднеслись до організації гарячого харчування дітей в нашій шкільній їдальні. Адже це також один з важливих кроків у покращенні здоров'я наших дітей.

У статті 27 говориться, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують ди­тину, несуть основну відповідальність за забезпечення у межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а держави-учасниці зобов'язуються у разі потреби надавати матеріальну до­помогу.

Але знову хочу звернути вашу увагу на ось такий лист-крик душі дитини: «Не хочу жити. Бо хочу їсти те, що рек­ламують по телевізору, що їдять мої багаті однокласники. Хочу жити не в гуртожитку, а нашій сім'ї ніколи не світить нормальна квартира...»

Листів з подібним змістом чимало. Хто допоможе цим розчарованим дитячим серцям? Звичайно ж ми, дорослі. В нашій країні створений Дитячий фонд, який займається захистом прав дітей у наш нелегкий час, працює з сімей­ними дитбудинками, надає найщирішу підтримку і допомогу знедоленим.

I  все ж у вас, напевне, виникає запитання: що робити, аби захистити дитину від подібного?

Думаю, що найперше ми повинні оточити її любов'ю, піклуванням, зробити все для того, щоб вона прагнула жити, а не іти з життя. Т.Харріс писав: «У світі сьогодення існує арифметика відчаю, де всі просять любові, але дуже мало тих, хто може її дати». Проте ми з вами, батьки, вчи­телі, повинні дати якнайбільше любові своїм дітям. Хоч це, напевне, нелегко. В.Сухомлинський свого часу зазначав: «Легше любити весь світ, ніж одну дитину».

В Конвенції також говориться про те, що кожна дитина має право на освіту, запроваджується безплатна і обов'яз­кова початкова освіта.

-    Як ви відноситесь до того, що в Україні обов'язкова загальна середня освіта?

-    Що думаєте з приводу тих змін, що відбуваються в наш час у галузі освіти?

-    Які ваші думки з приводу 12-річного навчання?

У Конвенції говориться, що держави-учасниці зобов'я­зуються захищати дитину від усіх форм сексуальної експ­луатації і сексуального розбещення... забезпечують, щоб жодна дитина не була піддана катуванню чи іншим жор­стоким, нелюдським або таким, що принижують гідність дитини, видам поводження або покарання.

Проте знову ж, аналізуючи пресу, ми неодноразово зу­стрічаємося з випадками, коли батьки застосовують найжорстокіші методи покарання дітей за ту чи іншу провину Я вважаю, що це неправильно. Тому що на зло дитина ще більше захоче відповісти злом.

-  Які методи покарання застосовуєте в своїй сім'ї?

-        Чи погоджуєтеся з тим,   що тільки «бійкою» можна виправити помилки у поведінці своєї дитини?

-        А, можливо, слід вдуматися в слова Я Корчака: «Що більше у дитини  волі,  то  менше  необхідності  в пока­раннях. А що більше похвал, то менше покарань».

Підсумок.

Ми зупинилися лише на основних положеннях Кон­венції. Варто також згадати і про право дитини на відпо­чинок і дозвілля, на свободу думки, совісті та релігії, пра­во на доступ до інформації, на користування благами соц­іального забезпечення, включаючи соціальне страхуван­ня. Бачимо, що дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим одержує допомогу і захист.

Великий педагог В.О. Сухомлинський колись зауважив: «Сьогодні діти - завтра народ!» Звичайно, діти - майбутнє нашої країни, і від їхнього фізичного розвитку, знань, вмінь залежатиме, якою буде наша Україна.

Якими сформуємо дітей фізично, морально - таке сус­пільство й матимемо. «Діти - живі квіти землі», писав М. Горький. І як кожній квітці потрібні певні погодні умови для повного розквіту, так і нашим дітям потрібно створити не­обхідні умови для їх нормального життя. А це завдання нас з вами - батьків і вчителів.

Це цікаво

За пропозицією лауреатів Нобелівської премії в га­лузі миру Генеральна асамблея Організації Об'єдна­них Націй оголосила 2001 - 2010 роки Міжнародним десятиріччям миру та ненасилля в інтересах дітей світу, прийняла Декларацію культури миру. Для того, щоб кож­на людина взяла активну участь у боротьбі за мир про­ти насильства, був розроблений Маніфест, в якому вис­ловлені положення, які не лише може, а повинна ви­конувати кожна людина.